Новий звіт Саттон Траст (Sutton Trust improving social mobility through education – провідна організація Великої Британії, що займається питаннями підвищення соціальної мобільності освіти, фінансує більше двохсот програм на замовлення 140-а наукових установ, ‑ пер.) наводить докази успішних методів викладання.
Питання про те, як стати добрим учителем, завжди було предметом дискусій. Така постановка питання створює досить багато проблем, оскільки просто не існує, та й не може існувати універсального рецепту для успіху вчителя, тому що різні підходи спрацьовують тільки в конкретних фахівців і для певних учнів класу.
Саттон Траст установлено, що популярні в освіті методи навчання, такі як надмірна похвала й заохочення учнів або надання їм можливості самим відкрити для себе ключові знання, насправді не дають високих позитивних результатів.
Автор докладу, професор Роберт Коі з Даремського університету стверджує, що це всього лише «стартовий пакет» для осмислення того, що ж усе-таки робить викладання ефективним.
Отже, що рекомендується в докладі? Ось десять основних позицій, які слід ураховувати вчителю у своїй роботі.
1. Знайте свій предмет
У докладі, підготовленому на підставі вивчення більше двохсот томів результатів досліджень, наголошується принаймні на шести основних сталих складових ефективності навчання. І одним із найважливіших є відмінні знання вчителем свого предмета.
Це може видатись очевидним, але в докладі наголошується, що кращі вчителі володіють більше глибокими знаннями свого предмета, проте якщо вони виявляються нижче певного рівня, то «істотно знижують» результативність у навчанні учнів.
На підставі цих позицій робиться висновок про необхідність «цільової допомоги» вчителям, надаючи їм розуміння конкретних галузей, де їхні знання слабкі, що може бути дуже корисним.
2. Похвала може принести більше шкоди, ніж користі
Так, у докладі затверджується, що похвала може бути для учнів шкідливою. Ряд досліджень, проведених фахівцями в області освіти, у тому числі Керолом Дуеком, професором психології Стенфордського університету та професорами Джоном Хетті й Хелен Тімперлі з Оклендського університету, чітко зафіксували цей феномен.
Дебора Стіек, декан Стенфордськой вищої школи, каже, що похвала перше за все призначається для того, щоб обнадіяти учня, але в той же час вона може реально «передати учню низькі очікування вчителя». Вона відзначає, якщо слабкі успіхи учня вчитель сприйняв зі співчуттям, а не із засудженням, то це швидше за все принесе учню більше шкоди, ніж користі.
Доклад містить застереження із цього приводу, називаючи такі висновки відкритими для інтерпретації, і вчителі можуть самі вирішити, як поступати в тому чи іншому випадку, оскільки методи, що використовуються вчителем, не можна застосовувати в будь-яких обставинах.
3. Контроль і оцінка навчання
Ефективне викладання має величезний уплив на досягнення учнів «із бідних сімей», а вірно організоване оцінювання є основою ефективного навчання, наголошується в докладі. Такий підхід включає надання дітям достатнього часу, щоби вони змогли вдосконалювати отримані нові знання й уміння, тобто вчитель повинен «навчати поступово».
Визначення ефективності зробити не просто, але доклад визнає, що прогрес учнів є тим мірилом, за допомогою якого слід оцінювати якість роботи вчителя.
4. Уподобання у методиці викладання
Природа причин, з яких вчителі використовують ті чи інші форми та методи навчання у класі та сподіваються добитися позитивних успіхів учнів, упливає на їхню успішність. Мікі Ескью, автор методики визначення ефективності роботи вчителів, уважає, що думки вчителя про те, як саме треба викладати, наприклад, математику, разом з уявленнями вчителя про те, наскільки діти її засвоять, є важливим чинником ефективності навчання.
Разом із тим дані, що підтверджують це, не є достатньо переконливими. Дослідження професорів Стіва Хіггінса з Даремського університету та Девіда Мозлі з Ньюкаслського університету педагогічних уподобань вчителів з використання у викладанні ІК-технологій не підтвердили стійку залежність між перевагами вчителя при виборі технології та успішністю учнів.
5. Взаємостосунки вчителя й вихованців
Така зафіксована позиція також може видатися цілком очевидною. І в докладі чітко фіксується, що механізми взаємодії вчителя з учнями мають великий уплив на процес навчання, а також створюють певну «атмосферу у класі». У докладі увага акцентується на величезній важливості створення позитивного мікроклімату у класі, щоби «постійно сприяти та підтверджувати самооцінку учнів». Успіх учня повинен бути атрибутом його зусиль, а не здібностей.
6. Управління дисципліною
Викликає інтерес, що це, як з'ясувалося, не такий значний критерій у порівнянні з високим рівнем знань вчителя свого предмета. Але управління навчальною діяльністю учнів класу, у тому числі й те, наскільки оптимально вчитель використовує час на уроці, координує свої власні ресурси та ресурси учнів, а також підтримує дисципліну учнів, відзначається як важлива складова.
7. Немає доказів, що диференціація працює
Установлено, що диференціація учнів на групи залежно від їхніх здібностей практично не впливає на результати навчання. Така установка теоретично може дозволити вчителю вибрати той темп навчання, який підходить усім учням. Учитель може в певних випадках навчати дуже швидко учнів у групі з високими здібностями та дуже поволі – з низькими.
8. Не турбуйтеся про стиль навчання
Опитування показало, що більше 90 % учителів уважають, що діти вчаться набагато краще, коли одержують навчальну інформацію в тому «стилі навчання», якому вони віддають перевагу. Але, не дивлячися на популярність такого підходу серед більшості вчителів, не зафіксовано жодних доказів того, що це насправді працює.
9. Початок навчання має бути важким
Це один із висновків, який може здивувати вчителів. Учні повинні усвідомити складність навчання в короткостроковій перспективі. Проте в міру засвоєння більшого обсягу навчальної інформації учень повинен побачити істотний прогрес у довгостроковій перспективі.
Елізабет Лігон Бьорк, професор Мічиганського університету та Роберт Бьорк, професор Каліфорнійського університету, стверджують, що вчителям необхідно спочатку підбирати досить високий рівень складності завдань для учнів, щоби вони перше за все отримали обсяг знань, необхідний у подальшому.
10. Вибудовуйте відносини з колегами та батьками
Професійна поведінка педагога, у тому числі підтримка колег і вміння розмовляти з батьками учнів, також має досить помірний уплив на процес навчання. У докладі йдеться про те, що не встановлено прямого зв'язку між практикою взаємостосунків вчителів із колегами та батьками й успішністю учнів, проте для більш широкого визначення успішного викладання такий критерій треба включити.
Як учитель може допомогти учням віднайти мотивацію до навчання?
Ларрі Ферлазо, вчитель англійської мови та соціальних дисциплін у Сакраменто, Каліфорнія, розповідав про внутрішню та зовнішню мотивацію та описував чотири ключові передумови до внутрішньої мотивації: самостійність, вдосконалення, близькість та актуальність.
– Самостійність – це мати змогу частково контролювати, що та як повинно відбуватись;
– Вдосконалення – це відчуття в учня, що він/вона стає більш успішним у тому, що робить;
– Близькість – тобто заняття дозволяють учням відчути себе більш пов’язаними з однокласниками та вчителем, вони відчувають турботу від людей, яких поважають (тобто від вчителів);
– Актуальність – учні відчувають, що завдання, які вони виконують, несуть певну цінність, вони розуміють як засвоєний матеріал відноситься до їхнього життя або допоможе у досягненні мрій.
У цьому дописі автор ділиться рекомендаціями, як втілювати ці чотири принципи у класі.
Самостійність
Одним з підходів до розвитку самостійності в учнях є надавати свободу вибору. Освітяни зазвичай надають свободу вибору у певних питаннях організації навчального простору чи процесу навчання. Вибором у організації навчального простору, до прикладу, може бути те, що учні самі обирають, де сидіти у класній кімнаті або самостійно формують малі навчальні групи для практичних завдань. Вибір організації процесу навчання – це наприклад, коли діти самі обирають домашнє завдання зі списку, представленого вчителем або самі вирішують у якому форматі виконати завдання – у зошиті, підготувати презентацію чи намалювати плакат.
Однак, деякі дослідники вважають, що найбільш ефективним в утверджені самостійності учнів є третій простір для вибору – когнітивний вибір. Цей принцип когнітивної автономії включає:
– Проблемно-орієнтоване навчання, коли мала група учнів має запропонувати рішення до проблеми/задачі, яку озвучив вчитель або й самі учні. Уявіть собі перерву, на якій діти тішаться сонечку та обговорюють, що потрібно для колонізації Марсу або чому варто їсти здорову їжу;
– Учні самі собі встановлюють домашнє завдання в залежності від пройденого матеріалу;
– Учні діляться з класом процесом свого «думання», тобто як вони дійшли до рішення даного завдання.
Вдосконалення
Правильно донесений до учня зворотній зв’язок займає 10-те місце серед 150-ти технік, які допомагають дитині вчитись, стверджує освітній аналітик Джон Гаті.
Як говорить Керол Двек, коли вчитель вихваляє учня, це знеохочує дитину до креативу та подальших спроб, адже він/вона не хоче ризикувати «новим статусом». З іншої сторони, коли ви хвалите дитину за старання, учень досягне кращих результатів, адже більше старатиметься: «Павле, це дуже вражаюче, що ти аж два варіанти творів та ще й попросив Данила їх перевірити. Що тебе спонукало докласти стільки зусиль?» Детальніше про цю ідею ось тут (з укр. субтитрами).
Але як правильно донести негативний зворотній зв’язок до учнів? Дослідження говорить про те, що для результативного навчання відношення позитивного до негативного зворотного зв’язку має бути від 3:1 до 5:1. У поміч вчителеві може прийти методика «плюсування», яку успішно використовує студія Піксар. Ось частина інтерв’ю з Пітером Сімсом у Нью Йорк Таймз (The New York Times), автором методики:
«Основна ідея методу полягає в тому, щоб донести свою думку без використання оціночних висловлювань. До прикладу, аніматорка, яка працювала над рисунками до «Історії іграшок 3», розповідає: «Замість того, щоб критикувати мої рисунки чи казати «це не годиться», наш директор скаже щось типу: «Я люблю очі Вуді, а якщо уявити, що його очі повернені трішки вліво?». Директор пропонує своє бачення та уникає критики через використання простого слова «якщо» та зв’язку підрядних речень через «а», а не через «але» чи «проте»».
«А» та «якщо» можуть стати позитивними словами-паразитами у словнику освітянина!
Близькість
Хороші стосунки з вчителем, якого учні поважають, є ключовим елементом у самомотивації учня.
Ось 4 прості пропозиції як такі стосунки будувати:
– Цікавтесь своїми учнями
Дізнавайтесь про їхні прагнення та мрії. Цікавтесь тим, що відбувається у їхньому житті. Іншими словами, спілкуйтесь вухами, а не ротом. Але нехай це не буде одностороння взаємодія – також діліться своїми історіями та ідеями.
– Поводьтесь дружелюбно
Смійтесь, жартуйте.
– Виконуйте програму, проте будьте гнучкими.
Один мій учень ніколи не писав твори у школі. І він хотів утримати свій статус рекордсмена і тоді, коли клас отримав завдання написати твір про найбільшу глобальну катастрофу. Я знав, що він захоплюється футболом та відеоіграми. Тому, я поставив йому завдання – якщо він використає у творі ті конструкції речень, які ми тоді вивчали, він може написати про свою улюблену футбольну команду чи відеогру. Він написав два твори – і про футбол і про ігри.
– Не ставте хрест на учнях
Будьте максимально позитивними та стимулюйте бажання зростати.
Актуальність
Дослідники давали завдання дітям після кожного заняття написати один абзац про те, що саме з пройденого стане у нагоді у житті. Якщо просити дітей 1-8 разів за семестр писати такі короткі роботи, то це позитивно вплине на успішність учнів, навіть «складних» дітей.
Зазвичай вчителі на уроках демонструють цей зв’язок з реальним життям. Але дослідження показує, якщо пояснення зав’язків йде від вчителя, то це навпаки демотивує дітей, особливо менш успішних. Уявіть учня, якому тяжко дається, до прикладу, математика, та як він/ вона себе почуватиме, коли постійно чутиме, яка математика важлива у житті. І замість того, щоб більше залучатись у роботу в класі він/вона будуть відсторонюватись. Ті самі дослідники пишуть:
«Найкращим підходом буде стимулювати дітей самим шукати зв’язки між вивченим матеріалом та реальністю».
Використання соціальних медіа на уроках
http://infosvit.if.ua/vykorystannya-sotsialnyh-media-na-urokah/
Етапи створення буктрейлера
https://www.slideshare.net/tatyanautkina3/vasiljeva1
Немає коментарів:
Дописати коментар