Методична тема

Застосування педагогічної технології

«Створення ситуації успіху»
при викладанні інформатики

Вступ

Проблема успіху в навчанні та вихованні за останні роки визначилася як одна з найважливіших і перспективних у педагогічній науці та практиці. Обумовлено це тим, що в сучасних умовах людський фактор розглядається як найголовніший резерв соціального розвитку особистості. Гуманізація шкільної освіти передбачає створення умов, спрямованих на розкриття та розвиток здібностей школярів, їх позитивну самореалізацію. Ця спрямованість ґрунтується на повазі та вірі в дитину і відображається в цілях шкільної діяльності, її змісті, організації та засобах. Серед сучасних педагогічних технологій особливе місце належить технологіям створення ситуації успіху, які дають змогу гуманізувати процес навчання і виховання.

Ситуація успіху стає умовою переростання позитивного відношення до навчання в активне, творче, якщо у суб’єкта діяльності позитивні емоції породжують почуття удачі, яке викликане подоланням труднощів, як вибраних самим учнем, так і запропонованих вчителем, викликають емоції радості, інтелектуального підйому у процесі вирішення навчальних задач, приносять задоволення, усвідомлення недостатності рівня своїх знань, умінь у ситуаціях подолання і, таким чином, формують стійку потребу в самоосвіті.

Очевидно, що ситуація успіху тільки тоді стає дієвою для активізації пізнавальної діяльності, коли вона організується на всіх етапах навчального процесу; ускладнює навчальні і виховні задачі, які ставляться на кожному етапі; реалізується з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, що і знаходить своє відображення у підборі прийомів для роботи з конкретним учнем.

Ситуація успіху – достатньо складний педагогічний інструмент. За ідеєю, ним повинен володіти кожний педагог, але для цього необхідне добре знання технологій створення ситуацій успіху, володіння цілою низкою прийомів її створення, розуміння обставин, індивідуальності учнів.

І. Описання педагогічної технології «Створення ситуації успіху»

Зародження педагогічної технології «створення ситуації успіху» було зумовлено самим життям. У своїй педагогічній діяльності А. Макаренко розробляв ідею «завтрашньої радості», а В. Сухомлинський розвинув цей прийом у створеній ним «Школі радості». Результати діяльності цих педагогів підводять нас до усвідомлення можливостей впровадження у навчально-виховний процес сучасної школи такої педагогічної технології, яка була б націлена саме на те, як викликати у дітей почуття радості, забезпечити успіх у навчанні.

Термін «ситуація успіху в навчальній діяльності» за останні роки став для педагогів звичним. Вчені давно довели, що позитивні емоції можуть стати для дитини найважливішим стимулом під час навчання.

В основі педагогічної технології «Створення ситуації успіху» лежить особистісно-орієнтований підхід до процесу навчання та виховання.

Для створення ситуації успіху на уроках інформатики важливо вивчити індивідуальні особливості учнів, провести діагностику їх навчальних інтересів. Це допоможе вчителеві визначити справжні мотиви ставлення дітей до навчання, розробити і реалізувати методику організації уроку у формі творчої пізнавальної діяльності, що забезпечить досягнення успіху кожним учнем.

Існують такі типи успіху, як:

·        радість пізнання – це радість пізнання нового, хоча вона по своїй суті альтруїстична. Пізнання опирається на самоосвіту й самопізнання. Така радість не може вирости на пустому місці, народитися без серйозних причин. Її головна умова – спілкування;

·        спільна радість – полягає в тому, щоб учень досяг необхідної для себе реакції колективу. Вона може бути підготовленою вчителем або спонтанною. Спільною радістю вважають тільки ті реакції колективу, які дають можливість дитині відчути себе задоволеним, стимулюють її зусилля;

·        неочікувана радість – це почуття задоволення від того, що результати діяльності учня перевершили його очікування. З педагогічної точки зору – це результат продуманої, підготовленої діяльності вчителя.

Алгоритм створення ситуації успіху:

1. Зняття страху. Допомагає перебороти невпевненість учнів у власних силах. («Люди вчаться на своїх помилках і знаходять інші шляхи вирішення проблем»).

2. Авансування успішного результату. Допомагає вчителю висловити тверду переконаність у тому, що його учень обов’язково впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у своїх силах і можливостях. («Я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті», «У тебе обов’язково вийде»).

3. Прихований інструктаж дитини про способи і форми здійснення діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання. («Виконуючи роботу не забудьте про ...», «Можливо краще почати з ...»).

4. Внесення мотиву. Показує дитині заради чого, кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання. («Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратись...»).

5. Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється або здійснюватиметься. («Тільки ти міг би...», «Тільки тобі і можу доручити...»)

6. Мобілізація активності або педагогічне виконання. Спонукає до виконання конкретних дій. («Так хочеться скоріше побачити...», «Ми дуже хочемо розпочати роботу...»).

7. Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити  не результат в цілому, а якої її окремої деталі. («Найбільше тобі вдалося...», «Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі...»).

З педагогічної точки зору ситуація успіху – це таке цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому. Це те, що може організувати вчитель для успішного виховання і навчання учня і досягнення ним радості.

ІІ. Створення ситуації успіху в навчально-виховному процесі

Педагогічна технологія «Створення ситуації успіху» в навчально-виховному процесі передбачає планування різноманітних видів діяльності, що передбачає диференційовану роботу з учнями.

За критерієм «досягнення успіху» можна виділити такі категорії учнів.

Категорія учнів «Зневірені» – це переважно діти, які мають непогану підготовку, здібності, успіхи в навчанні. Однак після відчутої колись радості, що здійснилася, з різних причин втратили її. Причини відчаю можуть бути різноманітними: серія невдач, безтактність педагога, позиція сім'ї, в якій спочатку дитина займала місце загального улюбленця, а потім потрапила в ситуацію «попелюшки». Педагогам, які працюють з категорією дітей «Зневірені», слід знати, що чим менше у дитини надії на успіх, тим скоріше вона замикається в собі.

Учні другої категорії – «Невпевнені» – цілком успішні школярі, пізнавальні інтереси яких пов’язані, зазвичай, з навчанням. Мають добрі здібності і відповідально ставляться до справи. Головна їх риса – невпевненість у своїх силах. Причини цього можуть бути різноманітні: занижена самооцінка, нестійкий настрій, складна психологічна атмосфера в сім’ї, епізодичні невдачі тощо. Найбільш хворобливо такі діти реагують на несправедливість учителів, на необ’єктивність оцінювання. Вибір прийомів роботи вчителя з учнем категорії «Невпевнені» залежить і від особистості учня, і від складених взаємин з учителем, і від конкретної ситуації.

Третя категорія учнів «Впевнені» – здібності таких учнів можуть бути як високими, так і низькими. Періоди підйому, злету змінюються розслабленням; при сумлінному ставленні до своїх обов’язків у таких учнів бувають періоди спаду. Діти дуже емоційно реагують і на досягнення, і на невдачі. В класі викликають симпатію і в однокласників, і у вчителів. Однак недоліками таких учнів, крім можливих збоїв у роботі, є швидке звикання до успіхів, переростання впевненості в самовпевненість.

Категорія учнів «Надійні» – це школярі, які мають добрі здібності, сумлінно ставляться до своїх обов’язків, активні в громадській роботі. Ці діти привчені до самостійності, впевнені в собі. У класі такі діти почуваються спокійно, захищено. Основа їх надійності – в постійному відчутті радості, яка відбулася. Та хоча радість їх в чомусь буденна, проте постійна та глибока. У роботі з учнями категорії «Надійні» спеціальної методики не потрібно.

Отже, створення ситуації успіху передбачає диференційовану роботу з школярами. Причому диференціація не за групами, як це загальноприйнято, коли вчитель умовно виділяє сильних, середніх і слабших учнів і кожній групі розробляє систему завдань за їхніми реальними можливостями, а щось інше. Учитель спирається на результати діагностики навчальних інтересів учнів, відповідно до яких визначає основні види навчальної діяльності, зміст завдань для них, способи та прийоми їх виконання.

Для створення ситуації успіху вчителю необхідно володіти визначеними педагогічними техніками і впливами, серед яких: «педагогічна доброта», комунікативні навички, сугестивний вплив (пов’язаний з навіюванням) та ін. І головне, що необхідно педагогу – це створити оптимістичну установку дитині, забути на деякий час про її «недоліки», побачити тільки позитивні зрушення.

Принцип диференціації у навчальній роботі реалізується не шляхом застосування навчальних завдань за ступенем їх важкості, а шляхом використання варіативних завдань за творчою спрямованістю: підключення учнів до викладу якоїсь частини навчального матеріалу, підготовка школярів до повідомлень з якогось питання дослідницького характеру, написання рефератів і доповідей, організація навчально-пізнавальних ігор, варіативних самостійних навчальних завдань тощо. Важливо кожному школяреві знайти на уроці цікаву для нього справу. І ні в якому разі не слід порівнювати навчальні результати різних за здібностями учнів. Треба порівнювати успіхи учня з його власними попередніми досягненнями, наголошувати на його рухові вперед завдяки наполегливій копіткій праці. Добре слово, похвала на адресу слабшого учня, який одержав задовільні результати, але приклав чимало зусиль для їх досягнення, зумовлює у нього добрі почуття, радісний настрій, допомагає йому переборювати зростаючі труднощі навчатися, працювати на повну силу.

ІІІ. Особливості застосування технології «Створення ситуації успіху»

Створення ситуації успіху на уроці інформатики дає змогу, виконуючи цікаві для учнів завдання, підійти до проблеми з різних боків, учить міркувати, доводити, обґрунтовувати свою думку, спонукає учнів мислити, знаходити способи вирішення проблем, демонструє варіативність підходу до їх розв'язку.

Для категорії «Зневірених» використовують прийоми досягнення учнями успіху як: «Стеж за нами», «Даю шанс», «Допомога друга». Для «Невпевнених» передбачається впровадження методики «Сходинки до успіху», «Емоційне заохочення», «Анонсування»,. Для «Впевнених» застосовують «Емоційний сплеск», «Холодний душ», «Обмін ролями». Для «Надійні» використовуються такі прийоми «Невтручання», «Навмисна помилка», «Створення ситуації змагання».

Деякі прийоми досягнення успіху розглянемо більш детально.

Прийом «Даю шанс» – раніше підготовлена педагогом ситуація, за якої дитина дістає можливість неочікувано для самої себе розкрити власні можливості, здібності.

Сутність прийому «Анонсування» – спершу обговорити з учнем, що йому потрібно буде зробити. «Невпевненим» така попередня підготовка створить психологічну установку на можливий успіх, дасть впевненість у своїх власних силах.

Сенс прийому «Емоційне заохочення» – вселити дитині категорії «Невпевнені» віру в себе, похвалити за будь-що, навіть незначне; усмішкою, поглядом дати зрозуміти учню, що серце, душа вчителя розкриті і готові піти на емоційний контакт.

У роботі з учнями категорії «Впевнені» використовують прийом «Холодний душ». Учитель не поспішає з поліпшенням оцінок, навпаки, дещо відтягує час. Він не тільки не «поливає бальзамом» зачеплене самолюбство, ущемлені амбіції, але й трохи «підсипає солі» (за А.Макаренком).

Прийом «Невтручання» – максимальне надання самостійності у вирішенні проблем «надійним» учням. Краще залишити їх на деякий час у спокої і дати можливість самим розібратися в собі та ситуації, що склалася.

Застосування зазначених прийомів передбачає реалізацію таких форм і методів навчання: метод помилок, евристичний метод, конкретно-індуктивний метод, дослідницький метод, метод проблемних ситуацій, ігровий метод та ін.

Метод помилок пропонує зміну негативного ставлення до помилок, заміну його на конструктивне використання помилок для поглиблення освітніх процесів. Увага до помилки може бути не тільки з метою її виправлення,  але й для з'ясування її причин, способів її одержання. Прикладом може служити запропонований вчителем неправильний шлях до виконання роботи, в якій учні повинні знайти помилку і виправити її.

Евристичний метод полягає в тому, що вчитель за допомогою навідних запитань підводить учнів до відкриття ними істини і потрібних висновків, а якщо на деякі запитання учні відповідають неправильно, то за допомогою інших питань вчитель переконує їх в протилежному.

Конкретно-індуктивний метод – метод навчання, за якого переходять від конкретних прикладів до створення теорії, який дає можливість подати будь-яку істину в більш доступній формі, бачити в інформатиці засіб для пізнання навколишнього світу.

Наприклад, при вивченні теми циклічні алгоритми можна розглянути задачу знаходження суми вкладу у банк під вказаний відсоток через 1 рік, 2 роки, 3 роки і т.д. Учні повинні дійти висновку про написання універсальної програми знаходження суми вкладу через n років, одним із способів вирішення якої є використання циклічних обчислень.

Дослідницький метод пропонує учням поряд з узагальненням готових знань перед учнями ставляться окремі питання та проблеми, що потребують досліджень.

Прикладом використання дослідницького методу на уроках інформатики у 7 класі може бути під час вивчення табличного процесора Excel, запропонована учням задача на побудову гістограми розподілу учнівського класу за отриманими оцінками та знаходження середнього балу за такими предметам: математика, історія, українська мова.

Рис.1 Таблиця «Рейтинг класу» MS Excel.

Проблемний метод – організація навчального процесу, що передбачає створення проблемної ситуації та активну самостійну діяльність учнів у її розв’язанні. Проблемна ситуація завжди базується на суперечності.

Рис. 2. Презентація «Сонячна система» MS Power Point.
Приклад створення проблемної ситуації під час вивчення теми «Ефекти анімації, рух об’єктів в презентаціях» в середовищі MS Power Point створити макет Сонячної системи, де Місяць обертається навколо Землі, яка в свою чергу рухається орбітою навколо сонця.

Ігровий метод – це така організація ігрового навчального процесу, під час якої навчання здійснюється у процесі включення учня в навчальну гру. Навчальні ігри мають на меті надання учневі можливості самовизначитися, розвивати творчі здібності, сприяють досягненню успіху.

Метод застосування задач практичного змісту використовується для того, щоб показати учням зв’язок досліджуваної теми з її практичним застосуванням у житті людини. Наприклад, під час вивчення теми «Робота з файлами» вчитель пропонує учням завдання на створення файлів для зберігання інформації, яка носить практичний характер (телефонний довідник, шкільна бібліотека та ін.).

IV. Обчислення в електронних таблицях

Зупинимося більш детально на педагогічній технології «Створення ситуації успіху» при викладанні інформатики під час вивчення теми «Обчислення в електронних таблицях», що дає змогу виконувати цікаві завдання. У школі ця тема вивчається у ІІ-му семестрі 7-го класу. На неї відведено 8 годин. Учні по цій темі виконують 3 практичні роботи (№ 6, № 7, № 8).

Перша обов’язкова умова застосування цієї технології – це атмосфера доброзичливості в класі впродовж усього уроку. (Складові доброзичливості: усмішка, добрий погляд, увага одне до одного, інтерес до кожного, привітність, м’які жести.)

Після цього обов’язково «авансуємо» дітей перед тим, як вони розпочнуть виконувати завдання. Повідомляємо про позитивні результати до того, як їх буде отримано. (Прийом персональної винятковості; підставою є будь-яке достоїнство школяра: чіткість мислення, оригінальність сприйняття, гарна пам’ять, кмітливість тощо.)

Ключовим моментом уроку є здійснення високої мотивації пропонованих дій: «Заради чого? Навіщо?»

А потім надаємо реальну допомогу в просуванні до успіху – приховані інструкції дій, під час бесіди.

Наприклад. Для виконання табличних обчислень потрібні формули. 

А формула – це вираз, який задає порядок обчислення в електронній таблиці. В Excel формула – це послідовність символів, що починається зі знака рівності =. У цю послідовність символів можуть входити числа, тексти, посилання на клітинки, знаки дій (оператори), дужки та функції. Результатом роботи формули є нове значення, що виводиться як результат обчислення формули за вже наявними даними.

Оператори, які використовуються у формулах

Позначка	Дія
+	Додавання
-	Віднімання
*	Множення
/	Ділення
^	Піднесення до степеня
%	Операція відсотка (до цілого числа)

При обчисленнях за допомогою формул дотримується прийнятий у математиці порядок виконання арифметичних операцій.
Приклади формул:

Математичні формули	Формула в Excel
7+53/6*8	= 7+5^3/(6*8)
16*5+21/43*4-48-43*5	=(16*5+21)/(43*4-48)-4^3*5
45+82+(-5)3:	=45+8^2+(-5)^3/2
А2/С2-7+(4+В2/8-D2)*2,6	=A2/(C2-7)+(4+B2)/(8-D2)*2,6

Оскільки деякі формули і їхні комбінації зустрічаються дуже часто, то програма Excel пропонує більше 400 заздалегідь вбудованих формул, що називаються функціями.

Всі функції розділені по категоріях, щоб у них було простіше орієнтуватися. Умонтований Конструктор функцій допомагає на всіх етапах роботи правильно застосовувати функції. Він дозволяє побудувати й обчислити більшість функцій за два кроки. У програмі є упорядкований за алфавітом повний список усіх функцій, у котрому можна легко знайти функцію, якщо відомо її ім'я; у противному випадку варто робити пошук по категоріях.

Вставити функцію у формулу можна кількома способами:

• Використати список функцій кнопки категорії функцій у групі Бібліотека функцій вкладки Формули на Стрічці;
• Виконати Формули / Бібліотека функцій / Вставити функцію або вибрати кнопку Вставлення функції Рядка формул;
• Увести безпосередньо в клітинку або Рядок формул.

І нарешті нетривалий експресивний вплив – педагогічне навіювання, зібране в яскравий фокус («До справи! Розпочинаймо!»).

В процесі виконання роботи не забуваємо про педагогічну підтримку (короткі репліки або мімічні жести).

Пропонуємо учням виконати такі завдання.

Завдання. В електронних таблицях Microsoft Excel створити базу даних учнів класу з такими полями: прізвище учня, ім’я учня, група, оцінки з математики, історії, української мови. Ввести дані про учнів класу та виконати такі завдання:

1) знайти середню оцінку для кожного учня;

2) знайти прізвище учня із максимальною середньою оцінкою;

3) знайти кількість відмінників у класі;

4) знайти середній бал учнів І-ї групи з математики;

5) обчислити на скільки відсотків середній бал з математики учнів ІІ-ї групи більший за середній бал з математики учнів І-ї групи.

Хід роботи. На аркуші «Лист1» у комірках «A1:F11» вводимо дані про учнів класу:

1) Обчислимо середню оцінку кожного учня за формулами у стовпці «G». Для цього у комірку «G2» введемо формулу «=СРЗНАЧ(D2:F2)» та скопіюємо її для всіх учнів.

2) І спосіб. Для знаходження прізвища учня із максимальною середньою оцінкою можна впорядкувати учнів за спаданням середньої оцінки та вибрати першого з них.

ІІ спосіб. У комірці «B13» за допомогою формули «=МАКС(G2:G11)» знаходимо найбільшу середню оцінку учнів класу. Далі у комірці «B14» за допомогою формули «=ПОИСКПОЗ(B13;G2:G11;0)» знаходимо позицію учня із максимальною середньою оцінкою. Використовуючи формулу «=ИНДЕКС(A2:G11;B14;1)» у комірці «B15» виводимо прізвище учня із максимальною середньою оцінкою.

3) Для знаходження кількості відмінників у стовпці «H» визначимо, чи є учень відмінником. Для цього у комірку «H2» введемо формулу «=ЕСЛИ(И(D2>9;E2>9;F2>9);"так";"ні")» та скопіюємо її для всіх учнів. Далі у комірці «B17» визначимо кількість відмінників за формулою «=СЧЁТЕСЛИ(H2:H11;"так")».

4) Для знаходження середнього балу учнів І-ї групи з математики знайдемо у комірці «B19» сумарний бал учнів І-ї групи з математики за формулою «=СУММЕСЛИ(C2:C11;"І";D2:D11)» та у комірці «B20» та кількість учнів І-ї групи за формулою «=СЧЁТЕСЛИ(C2:C11;"І")». Далі у комірці «B21» знаходимо середній бал за формулою «=B19/B20».

5) Для обчислення на скільки відсотків середній бал з математики учнів ІІ-ї групи більший за середній бал з математики учнів І-ї групи знайдемо, аналогічно до (4), середній бал учнів ІІ-ї групи. Далі, прийнявши середній бал учнів І-ї групи за 100%, у комірці «E22» за формулою «=E21*100/B21-100» обчислюємо, на скільки відсотків середній бал з математики учнів ІІ-ї групи більший за середній бал з математики учнів І-ї групи.

Оцінку не визначаємо загалом, не подаємо «згори», вона розставляє акценти на деталях виконаної роботи.

Висновки

Сучасний вчитель повинен в центр навчального процесу поставити розвиток дитини шляхом застосування в навчанні нових, найбільш продуктивних, нетрадиційних і водночас гуманних форм і методів роботи, зокрема, створення ситуації успіху і відмовитися від пріоритету авторитарного тиску на учня.

Комфортно і радісно учневі в тій школі, де панують сприятливий для навчання морально-психологічний клімат, творча атмосфера і новаторський дух у роботі вчителя і учнів, де створені сприятливі умови для праці і відпочинку.

Для забезпечення успіху учнів у навчанні на кожному уроці потрібно: враховувати ступінь підготовленості учнів до самостійного виконання завдань; створювати умови для ситуації успіху, мобілізувати волю дитини на усвідомлення необхідності роботи, на подолання труднощів; поступово ускладнювати завдання, дозувати час на виконання, стежити за ходом роботи, допомагати долати труднощі.

Приділяти більше уваги в ході виконання навчальних завдань дітям: а) із завищеною самооцінкою, уникаючи для цієї категорії учнів легких завдань, які не вимагають мобілізації розумових зусиль і не приносять їм морального задоволення; б) із заниженою самооцінкою, оскільки неминучі труднощі викликають у них невпевненість у своїх силах, розгубленість.

Вчителеві для формування в учнів відчуття успіху в навчальній діяльності важливо: вивчати прийоми і способи створення ситуацій успіху, вміти діагностувати психічні стани учнів класу, моделювати як індивідуальні ситуації успіху, так і колективні, порівнювати діяльність дитини не з її однолітками, а з різними періодами її діяльності.

Завдання вчителя полягає в тому, щоб видалити зі змісту, засобів, форм і методів навчання все, що заважає кожному школяреві пережити почуття успіху; озброїти учнів засобами досягнення успіху в різних шкільних ситуаціях.

Література

1.     Белкин А. С. Ситуация успеха. Как её создать? / А. С. Белкин. – М.: Просвещение, 1991. – 169 с.

2.     Бех І. Д. Педагогіка успіху: виховні втрати та їх подолання / І. Д. Бех // Педагогіка і психологія. – 2004. – №4. – С. 5 –15.

3.     І.О. Завадський. Програма курсу за вибором  «Основи візуального програмування» // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. – 2006, №4/5. – С.60-68.

4.     Орос В.М., Петечук В.М., Петечук К.М. Параметр. Посібник для абітурієнта та вчителя. – Ужгород: Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2006 – 52с.

5.     Рідкоус О. В. Сучасні педагогічні технології створення ситуації успіху / О. В. Рідкоус // Педагогічний альманах. – 2011. – Вип. 9. – С. 62 – 68.

6.     Ткачук Л. Педагогічні технології створення ситуації успіху в навчанні школярів / Л. Ткачук // Школа. – 2006. – №6. – С. 37 – 39.

7.     Чабан Т. Психолого-педагогічні прийоми створення ситуації успіху / Т. Чабан // Директор школи:  Шкільний світ. – Вип. 46. – 2006. – С. 68 – 69.

8.     Н.В.Морзе, О.В.Барна, В.П.Вембер, О.Г.Кузьмінська Інформатика: підруч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.:Видавничий дім «Освіта», 2015 – 224с.

Повернутися на головну сторінку!