Туристсько-краєзнавча
експедиція
учнівської молоді
«Пізнай свою країну»
(Історичний напрям
«Родовід»)
Генеалогія родини Комарів
Робота Комара Олександра, учня 10-А класу.
Керівник: Ковальська Г.М. вчитель інформатики
-2010-
Зміст
Вступ.
І. Перший спогад
про рід Комарів.
ІІ.
Федориччини.
ІІІ. Трагічна
доля найменшого сина.
IV. Федір Комар - один із учасників Великої Вітчизняної
війни.
Висновок.
Я, Комар Олександр Валентинович, 1994 року народження, проживаю в селі
Нижні Ворота на вулиці Набережній, яку з давніх давен населяють сім’ї Комарів.
Читаючи історію мого рідного села, я звернув увагу на те, що прізвище Комар
зустрічається серед прізвищ Курахи, Гвоздаки, Малиничі, Поповичі, які
згадуються, як такі, що першими заселили Нижні Верецькі. Я переконаний, що
батьківщина починається з рідної домівки, з своєї родини, тому я і звернувся до
вивчення свого родоводу, своєї минувшини.
Ø Чому
вулична кличка мого роду з маминої сторони – Федориччини?
Ø Чому
одного з пращурів мого роду назвали Костянтином, іменем, не притаманним нашій
місцевості?
Ø Чи не з
його іменем пов’язана
назва урочища «Костьові полянки»?
Ø Чому на картині у кафе «Веречани», де
зображені акціонери «Дружества», є постать людини, яка дуже схожа на мого
прадіда?
Ø Чому на
обеліску, що в центрі села, викарбуване прізвище Комар Ф.Ф.?
- Ось одні з питань, які зацікавили мене і заставили звернутися до вивчення
свого родоводу. Багато в чому допоміг мені розібратися прадід, Комар Михайло
Федорович, 1924 року народження, прабабуся Комар Марія Василівна, 1928 року
народження, та двоюрідна тітка Ковальська Ганна Михайлівна, яка працює вчителем
інформатики в нашій школі. Саме вона і зберігає фотографії та інші матеріали домашнього архіву родини
Комарів. Вона і стала керівником моєї пошукової роботи. Вивчаючи генеалогічне
дерево своєї родини, я дійшов до сьомого коліна, до 1830 року. Ця робота є
початком вивчення родоводу Комарів, я захопився цією пошуковою роботою і
вирішив зафіксувати ці відомості для своїх нащадків. Нам з Ганною Михайлівною
вдалося створити генеалогічне дерево-таблицю, яка розміщена в кінці даної
роботи.
І. Перші спогади про рід Комарів
Перші відомості про рід Комарів ведуть до Комара Костантина. Відомо, що він
був родом із с.Підполоззя, і, одружившись з дуже красивою дівчиною нашого села,
поселився в 1830 році за річкою у верхньому кінці села. В сім’ї народилися два сини: Комар Іван, який дав
початок роду Команиччиних, та Комар Федір – Федориччиних.
На жаль, ніхто з продовжувачів роду не може сказати точніших даних. Я на
цьому не зупинюся, буду продовжувати пошуки, маю на меті звернутися до Кураха Юрія
Михайловича, який володіє інформацією про створення першої кридитної спілки
«Дружество» в Нижніх Верецьких.
ІІ. Федориччини
Я зупинюся на одній вітці родоводу сина Федора Константиновича, який по
вуличному дав назву родині – Федориччини – саме тому, що був першим Федором в
сімї Комарів і прожив 105 років.
Зі слів мого прадіда, Комара Михайла Федоровича (Додаток №1), Комар Федір
Константинович (1832-1937рр), був одруженим з Комар Гафією і мав 9 дітей: Івана,
Михайла, Василя, Гафію, Ганну, Єву, Ганну, Марію та Федора.
Федір
Константинович відносився до заможніх людей села, мав свої землі і був беровом
(головою) села 20 років. (В яких саме роках мій прадід не памятає). (Додаток
№2).
На знімку зліва -
Комар Федір Константинович із своїм сватом Григою Юрієм Федоровичем
(186..-1947рр), який також був беровом (головою) села на протязі 20 років.
Вони були одними
із акціонерів кридитної спілки «Дружество», яку організував у селі Василь
Щерицький.
ІІІ. Трагічна доля наймолодшого сина Федора
Комар Федір Федорович (Додаток №3), (1895 року народження) був одружений з
Григою Ганною Юріївною (Додаток №4) (1897 року народження), був батьком 8
дітей: Федора, Михайла, Василя, Марії, Юлії, Йосипа, Олени, Івана. Та не
судилось йому побочити продовження свого роду.
(Справа - дружина Комара Ф.Ф. – Грига Ганна Юріївна)
Ось, що вдалося мені з’ясувати про нього. Як виявилося, його син і є моїм
прадідом, Комаром Михайлом Федоровичем.
На знімку мої прабаба та прадід під час розповіді про трагічну долю свого
батька Федора.
Ось яку сумну історію розказав мені прадід.
Йшов 1946 рік, пройшло майже два роки після визволення села радянськими
військами. В селі утворювалися партійні осередки, молодь вступала в комсомол,
людей переконували у перевагах колективного господарства, утворювались перші
комуни. Життя в селі почало набирати нових оборотів, нові ідеї стали хвилювати
людей. Селяни щиро вірили в те, що «Советы» принесли довгоочікувану волю і щасливе
життя.
Такими переконаними захисниками нових комуністичних ідей стали Федір
Федоровича, його сестра Ганна Федорівна із своїм чоловіком Григою Олексієм
Федоровичем. Комар Ф.Ф. був першим секретарем партійного осередку села, Грига
Г.Ф. та Грига О.Ф. - активними комуністами.
Це вони на території села організували першу комуну. В комуну об’єднали свої
земельні ділянки, худобу, реманент. За їх прикладом в комуну вступали інші
селяни, які повірили в переваги колективного обробітку землі. Об’єднавшись в
комуну, люди разом сіяли, садили, обробляли землю, а осіннім урожаєм мріяли
поділитись порівну.
Але не довелося організаторам першої комуни в селі відчути радість
осіннього врожаю, бо вже в серпні їх не було в живих, і загинули важкою
мученицькою смертю.
(Зліва в першому
ряду - партійний секретар Комар Ф.Ф.)
5 серпня 1946 року в дім партійного секретаря Комара Ф.Ф. прийшли начальник
міліції Малильо Іван і депутат сільської ради Комар Микола. Вони заявили про
свою мету візиту – пошук незаконно прихованої зброї. Після обшуку вони ні з чим
залишили багатодітний дім. Це стривожило батьків. Цього ж дня в селі з’явилось багато
чужих людей у військовій формі Федір Федорович запідозрив, що в селі діється
щось неладне.
Наступного дня 6 серпня 1946 року, ввечері в хату ввійшли незнайомі люди,
їх було дуже багато, більше 30 чоловік. Одні ввійшли в хату, інші залишились на
подвір’ї. всі
вони були при зброї. Більшість з них були одягнені у військову форму, мали
високі звання та численні нагороди, були серед них і люди у цивільному – в
одязі із домотканого полотна. Але всі чужі, нікого із знайомих.
Забрали Федора Федоровича до сусідньої хати, де проживали інші комуністи –
Грига Г.Ф. та Грига О.Ф., пояснивши, що потрібно здійснити перевірку роботи в
комуні.
Коли непрошені гості побачили Михайла Федоровича, тоді юнака 22-х років,
то, приставивши рушницю до грудей, грізно запитали: «Комсомолець?!» Але той,
забожившись, заперечив і відштовхнув від себе зброю. Відчувши щось недобре,
мати Анна крадькома послала свого сина розповісти про все в міліцію. По дорозі
він зустрів голову села Комара Ф.В. та дільничого міліціонера Малинича В.І.
Розпитавши про все, вони направились за підмогою на міліцейську дільницю. Коли
через деякий час вони разом з групою міліціонерів підійшли до дому Комара Ф.Ф.,
то «гості» ще були на подвірї.
Один з міліціонерів крикнув:
-
Стій! Хто йде?!
У відповідь чужинці відкрили шалений вогонь. Із сторони міліції пролунав
лише один постріл, і той виявився смертельним для одного із непроханих гостей.
Міліціонери, яких було значно менше, більше не стріляли. Налякані тим що
сталося чужинці поспішно покинули подвір’я направившись до лісу.
Після чого Михайло і його супутники зайшли до хати Григи О.Ф. і побачили
там жахливу картину: калюжі крові на підлозі, закривавлені стіни. Колючим
дротом всім трьом пов’язали
руки, Ганні ножем порізали груди, залізними палицями поламали руки, ноги
порозбивали голови. Мучили, катували, як могли, а потім ще й повісили на
залізних гратах вікна…
Ні, таке не забувається. Не в праві про це забути ні рідні, ні інші,
сторонні люди…
Через два дні загиблих з усіма почестями поховали в одній могилі в центрі
села. Звучали комуністичні промови, жілібно дзвонили дзвони, плакали перелякані
діти… Могилу пізніше обвели низькою декоративною огорожею, в головах поклали
постамент із п’ятикутною зіркою вгорі.
А через 20 років. В 1966 році був зведений обеліск трохи нижче їхньої
могили (десь метрів 5-7), і було вирішено провести перепоховання загиблих. Їх
знову віддали землі на вічний спокій. На фотографії можна побачити родину
загиблих, яка стоїть біля нового зведеного обеліску і нової вічної домівки
рідних їм людей. Це Комар Юлія Федорівна, дочка вбитого Федора Федоровича
(перша зліва направо), внучка Ганна Михайлівна Комар (Повідайчик), його сини –
Михайло та Іван, дружина Ганна Юріївна, син Йосип, невістка Фрося і син Василь.
Всі вони в глибокому смутку низько опустили голову.
IV. Федір Комар - один із учасників Другої світової війни
Після трагічно смерті батька у матері Комар Ганни Юріївни на руках
залишилось 7 дітей, наймолодшому в той час було 2 рочки. Михайло був за
старшого, всі турботи глави сім’ї лягли на плечі юнака. Прийшлося нелегко. Але всім
вдалося вижити, стати на ноги. Михайло став столяром. деякий час (5 років) був вчителем праці в
нашій школі, Василь був муляром, Марія жила і працювала в Києві, Іван був одним
із кращих картоплярів дослідної станції, Йосип також став відомим у селі
муляром, Олена була вихователькою в дитячому садку.
Та, мабуть, найбільше боліло серце горем побиту матір за старшого сина,
свого первістка, народженого 18 лютого 1922 року, Федора, який ще за життя батька пропав
безвісти. Як виявилося пізніше, він пішов на березену до лісу, і, маючи всього 15
років, здійснив нерозсудливий вчинок: не помітив, як перейшов кордон з
Рядянським Союзом, який в той час проходив по Верецькому перевалу.
Радянськими військами цей вчинок був розцінений, як диверсантський, і
Федора Федоровича було заслано в Сибір на каторжні роботи.
В 1942 році з числа засуджених українців підполковник Людвик Свобода формував чеський «легіон».
Так Федір Федорович розпочав війну з німецькими
фашистами.
Будучи сімнадцятирічним, він був самим молодшим в танковій бригаді. На
фронті Федір Комар був військовим кур’єром, різного характеру небезпеки чекали його на
кожному кілометрі.
Так в 1944 році в машину Комара Ф. потрапила граната, яка поранила його. На
щастя, в цей час Федір їхав з офіцером чеської армії, який і врятував йому
життя, та, на жаль, не вдалося врятувати ногу, і він назавжди залишився
інвалідом.
(справа - Комар Федір Федорович після закінчення війни)
За час війни Комар Федір Федорович отримав звання майора, а пізніше -
чеське громадянство. Одружився з Комаровою Зіркою Людвигівною (6.6.1939р.н.,
м.Мукачево). В сім’ї народилося двоє дітей - сини Федір та Віктор. (На даний
час живим залишився тільки молодший син Комар Віктор Федорович, який народився
9 грудня 1966 року).
Сім’я Комара
Ф.Ф., поки дозволяло здоров’я, були завжди бажаними гостями в родині.
(Верхній ряд:Повідайчик-Ковальська
Г.М., Комар-Повідайчик Г.М., Довганинець-Сунцова О.М., Комар Г.М., Комар-Юртин
К.М., Комар-Довганинець М.М., Комар М.М., Комар Ф.Ф., Повідайчик В.М., Комар
М.Ф., Комар В.М., Комар В.Ф., Повідайчик М.В., Довганинець М.М., Повідайчик
М.М., Довганинець-Комар Г.М., Баблюк Г.М., Баблюк М.І., Комар Г.В.,
Нижній ряд: Юртин
Ю.І., Юртин-Матола О.І., Комар З.Г., Комар М.В., теща Комара Ф.Ф., Довганинець
М.М., Комар В.В., Комар-Шкомар О.В., Баблюк-Зорівчак Г.І., Довганинець В.М.)
Висновок
Потрібно сказати, що майже всі внуки, правнуки і праправнуки здобули хороші
професії, багато з них отримали вищу освіту. Так, дві правнучки Комара Федора
Федоровича працюють вчителями нашої школи, а його правнук, Повідайчик Михайло
Михайлович працює викладачем УжНУ на математичному факультеті. Але це вже інша
історія…
Результатом мого пошуку є таке створене генеалогічне дерево-таблиця.
(Додаток)
Немає коментарів:
Дописати коментар